Покриття з деревних матеріалів. Дерев’яні покриття ще порівняно недавно застосовувалися в багатьох регіонах Росії. У тайгових районах Сибіру навіть зараз можна зустріти такі покриття.
У нашій країні в сільській місцевості ще застосовуються тесові покриття, при реставраційних роботах - покриття типу «риб’яча луска», а на Заході - черепиця у вигляді драні й ґонту.
Тесові покриття прибивають безпосередньо до крокв без решетування. Дошки можна укладати із прозором так, щоб верхні дошки перекривали нижні на 4…5 див. Можна використовувати необрізні дошки. Але цей спосіб не гарантує від проникнення дощової води. Більше щільна покрівля виходить при укладанні обрізних струганих дощок у два шари із пристроєм канавок для стоку води.
Покрівлю із драні настилають ворсистою стороною нагору в три або чотири шари. У першому випадку суміжні по висоті драницы укладають із перекриттям на 2/з> у другому - на 3/4 довжини. При цьому щоб уникнути загнивання цвяхи в деревину не втапливают.
Ряди в ковзана й по карнизі укладають із укороченої драні й вирівнюють по рейці.
Покрівлю з ґонту роблять в 2…3 шаруючи. Ґонт являє собою клиноподібні дощечки розміром 500х 100 мм із пазом у товстій крайці (торці). При пристрої покрівлі вузьку крайку однієї до-щічки вставляють у паз інший і прикривають раніше забитий цвях.
Покрівля з ґонту поширена в Польщі, в інших країнах широкого поширення не одержала.
При покритті клепками типу «риб’яча луска». Рекомендується як гідроізоляція використовувати спеціальні плівки, здатні перешкоджати прониканню води, але Пропускати водяні пари, що дозволяє зберігати конструкції в сухому стані.
Настилання клепок ведеться звичайними-методами, рядами знизу нагору, із кріпленням кожної клепки двома цвяхами, які закриваються верхніми клепками.